• Кандидатура (яку ще інколи називають преновіціатом). Це ще не є офіційний вступ до ордену, але радше час, коли людина може ближче познайомитися з Товариством, оцінити, чи їй підходить наш стиль життя та молитви, ще раз подумати про своє покликання. В принципі, кандидатура не є обов’язковою, і, в залежності від країни, триває від пари місяців до року. Зазвичай кандидати живуть окремою спільнотою разом з одним чи кількома єзуїтами, які допомагають їм у розпізнанні покликання.
• Новіціат (послушництво) – це вже є власне вступ до Товариства. Триває два роки, протягом яких новики живуть у спільноті під керівництвом магістра новіціата. Цей час ще іноді називають «школою молитви». Отже, новики присвячують себе молитві, а також поглиблено вивчають духовність, історію й традиції ордену, його конституції та постанови Генеральних конгрегацій. Під керівництвом магістра вони роблять духовні вправи, які тривають місяць. Крім того, до програми новіціату включені так звані «експерименти»: праця в лікарні, допомога бідним, навчання дітей, паломництво тощо. Після закінчення новіціату новик запрошується до перших обітів. Ці обіти чистоти, вбогості та послуху названі «першими» тому що вони є першим включенням до Товариства, рішенням, яке ще має бути випробуваним. З ними молодий єзуїт починає період, що згодом приведе його до остаточного вступу до Товариства – до останніх чи урочистих обітів.
• Філософія – зазвичай триває два чи три роки. Протягом цього часу єзуїт, який тепер називається «схоластиком» (від латинського «schola» – «школа») стає причетним до багатовікового доробку людської мудрості, що готує його до пізнання вищої, Божої мудрості. Іноді перед вивченням власне філософії пропонується навчальний рік, присвячений вивченню інших гуманітарних предметів – мов, культури, мистецтва. Цей рік називається юніорат.
• Магістерій (практика) – перед переходом до вивчення богослов’я єзуїт проводить кілька років (від одного до чотирьох, найчастіше ж два) на магістерії. Ця назва на латині означає «викладання», бо традиційно схоластики працювали викладачами в єзуїтських колегіях. В цей час єзуїт працює в школі, допомагає в спільноті, займається соціальною працею.
• Теологія (богослов’я) – триває чотири роки. Метою є збагачення віри через глибоке пізнання Святого Письма, Традиції та науки Церкви. Після третього року богослов’я єзуїт приймає дияконське свячення, а через рік й пресвітерське. Тепер він є священиком. Деякі єзуїти продовжують навчання й стають докторами теології.
• Третя пробація – після закінчення навчання й кількох років апостольської праці наступає останній етап. Подібно до новіціату на початку шляху, це є час молитви, духовного розпізнавання й роздумів. Тому його ще називають «третій рік» - по відношенню до двох років новіціату. Колишній послушник став єзуїтом, він розкрив свої таланти та здібності, але також пізнав і свої обмеження та слабкість. Тоді Товариство пропонує йому зупинитися, озирнутися на пройдений ним шлях, оцінити своє життя в Товаристві: чого він досягнув, через що пройшов, до чого прагнув. Він бажав наслідувати Христа згідно способу життя та діяння Товариства – наскільки це йому вдалося, якою є його особиста дорога до Бога? В цій перспективі він знову робить тридцятиденні Духовні вправи, присвячує багато часу молитві, знову вивчає основні тексти Товариства. Все подібно до новіціату – але цього разу переломлене через призму особистого досвіду, набутого у Товаристві, Церкві та світі. Після третього року Генеральний настоятель запрошує члена Товариства до останніх обітів. Ці обіти, складені у зрілому віці, після 10-15 років життя у Товаристві, є остаточним включенням до чину.

---

2. Єзуїти-брати

Єзуїтський брат є людиною, яка покликана Богом бути у Товаристві Ісуса поруч із своїми співбратами-священиками. Брати працюють як вихователі, вчителі, економи, ризничні, адміністратори, радники тощо – всі їхні служіння було б важко й порахувати.

Хоча покликання єзуїтського брата не є служінням вівтаря, він отримує формацію, подібну до формації тих членів Товариства, які готуються до священства. Одні й інші розділяють досвід спільного новіціату, рівні можливості для отримання освіти, живуть тією ж самою вірою та ігнатіанською духовністю. Всі єзуїти, як священики, так і брати, мають подібний досвід розпізнання й розвитку свого покликання, а також апостольської праці в Товаристві.

Служіння єзуїтських братів – це не лише праця, але релігійний акт віддання своїх знань, вміння й сил у розпорядження Божого народу. Єзуїтський брат є людиною для інших.